ПСИХОЛОГІЧНІ  ПРОБЛЕМИ  ХАРЧУВАННЯ  У ДІТЕЙ.

Харчування - одна із найважливіших функцій, яка забезпечує життєдіяльність нашого організму. Їжа може бути формою спілкування, джерелом позитивних емоцій, засобом відтворення від власних проблем. Розрізняють декілька видів їжі за психологічним фоном, який їжа формує:

     - їжа, яка додає впевненості і захищеності (молоко);

     - їжа, яка додає почуття фізичної сили і міцності ( мясо); 

     - їжа. яка підкреслює високий соціальний статус ( ікра);

     - їжа дорослих,  яка заборонена для дітей ( кава, вино тощо).

Виникнення харчових розладів повязана не тільки з органічними, а й із психологічними факторами. У дошкільному віці підвищений апетит у дитини психологи більш за все повязують з дисгармонійними сімейними стосунками, неправильною поведінкою батьків, їх неправильним уявленням про здорове харчування. Процес харчування може бути повязаний із негативними емоціями ( конфлікт між  мамою (татом) та дитиною, обмеження свободи дитини, вимагання ідеальної чистоти, ультиматуми, погрози). Знизити апетит дитини може критика батьків на її адресу за обіднім столом. Діти можуть відмовитись від харчування через пригнічений стан. У багатьох випадках відмова від їжі є для дитини засобами привертання уваги до себе та близьких.

ПРОФІЛАКТИКА ПСИХОЛОГІЧНИХ ТРАВМ У ДІТЕЙ.

• Любіть та підтримуйте свою дитину. Гарне ставлення батьків допоможе їй зрозуміти - життя прекрасне.
• Памятайте, що виховання дитини потребує терпіння, самовідданості та внутрішньої стабільності. 
• Розвивайте своє вміння зі щирим інтересом розпитувати дитину, вислуховувати її.
• Розширюйте уявлення дитини про людські почуття.
• Учіть дитину адекватно реагувати на певну подію, вчинок, результат діяльності.
• Навчайте з оптимізмом ставитися до труднощів, розповідайте, як їх долати.
• Розвивайте власну силу волі та адекватну вимогливість до себе.
• Памятайте, що дитині потрібен час для відпочинку, не перевантажуйте її.
• Допомагайте дитині повірити в себе та у свої сили.
• Намагайтеся бути одночасно вимогливим і справедливим.

"Проблеми виховання дитини в неповній сім'ї".

Зусилля одного з батьків, з ким дитина залишиться жити, потрібно докласти в декілька разів більші, щоб допомогти своєму чаду подолати всі труднощі дорослішання. Особливо гостро наслідки від розколу сім'ї відчуваються дитиною віком від 3 і до 12 років. Сімейні розбіжності і скандали, проблеми виховання дитини, які зазвичай тривалий час мають місце до розлучення, також підривають рівновагу і змушують хвилюватися його. Найчастіше батьки в пориві переносять частину своєї негативної енергії і на дітей, незважаючи на те, що їх спонукання найкращі, і вони просто щиро намагаються відгородити і не втягувати їх у вирішення конкретних сімейних проблем.

Відсутність тата дитина відчуває дуже сильно, просто не завжди він виставляє всі свої почуття напоказ. Догляд батька дитина часто розуміє як відмова від себе, і цей комплекс може жити в нього довгі роки, саме тоді починаються проблеми виховання в неповній сім'ї покинутого одним з батьків малюка. Матеріальні труднощі змушують жінку йти на роботу з високою оплатою праці, а значить і високою зайнятістю, що зменшує її вільний час для виховання дитини. Часто в такій ситуації у нього виникає відчуття самотності й покинутості, у тому числі і матір'ю.

Перший час після розлучення батько зазвичай регулярно зустрічається з дитиною. Здавалося б, проблем виховання дитини в неповній сім'ї бути не повинно, адже тато завжди поруч.

Для нього це чергове хвилювання, тому що у випадку, якщо тато ставиться до нього з любов'ю, то поділ сім'ї буде ще більш незрозуміло і болісно, ​​до того ж може прокинутися образа на маму і недовіру. У тому випадку, коли батько буде спілкуватися сухо і на відстані, то у дитини може з'явитися комплекс провини від небажання спілкування з таким батьком. До всього цього між собою батьки можуть мстити один одному, а це дуже порушує психологічну рівновагу дитини. Він може спробувати витягати нездорову вигоду з розбіжностей батьків, змушуючи балувати себе з почуття провини обох батьків.

Відносини у колі друзів у дитини можуть часто погіршуватися через питання різного характеру, пліток і відсутності бажання відповіді на питання про батька. Поганий настрій і переживання мами також відбиваються і на дитині, у своєму новому статусі їй набагато складніше продовжувати виховання дитини на високому рівні.

Що ж можна порадити в такій ситуації, щоб підтримати виховання дитини в неповній родині? У першу чергу потрібно спокійно поговорити з ним по душам на рівних, пояснити всю цю ситуацію, зробити це в простій та доступній формі, нікого при цьому не звинувачуючи. Розповісти, що таке трапляється, на жаль, досить часто, і що в конкретно вашому випадку насправді буде краще саме так. Потрібно чесно сказати дитині, що це остаточне рішення, уберігаючи його тим самим від непотрібних хвилювань і надій. Все більш рідкісні згодом візити батька постійно будуть відроджувати почуття отвергнутости, на жаль, це неминуче. Чим молодша дитина в період розриву, тим простіше батькові розлучитися з ним. Потрібно постаратися морально підготувати дитину до догляду тата. Слід уникати постійній залежності дитини від вас, потрібно допомагати ставати йому самостійним і дорослим, але підтримуючи його при цьому. Найпоширеніша помилка в такій ситуації - надмірна турбота і контроль над сином.

Часто можна зустріти слова жінки: "Я пожертвувала всім і жила тільки для тебе!" Це небезпечна помилка, яку допускають багато, в результаті чого можна виростити абсолютно непристосованого до життя, безініціативний, нерішучого чоловіка, за якого всі важливі рішення завжди приймала мати, адже проблеми виховання наклалися на її не відбулася особисте життя.

Потрібно порадити батькам, які з яких-небудь причин приходять до розлучення, щоб вони більше думали про подальші наслідки цього рішення для дітей. Розбіжності між навіть колишнім подружжям можна при бажанні вирішувати більш доброзичливо і делікатно. Необов'язково виставляти напоказ ненависть і неприязнь по відношенню один до одного. Батькові, який залишив сім'ю, природно складно продовжувати виховання дитини. І якщо виникають обставини, при яких він не може позитивно впливати на свою колишню сім'ю, то в такому випадку буде більш чесно зробити так, щоб вона його забула зовсім, але при цьому матеріально допомагати своїм дітям.

Склад сім'ї дуже важливий і значущий фактор. Якщо батьки насправді щиро люблять своїх діток, то вони будуть намагатися свої розбіжності вирішувати вчасно і не доводити справу до крайньої стадії розриву сім'ї. Тим самим вони не поставлять дітей в найскладніше становище і будуть спільно продовжувати виховання на належному рівні, показуючи приклад повноцінної і дружної сім'ї.
Щасливого подружнього життя!!!



 

КАЗКОТЕРАПІЯ - мабуть, самий дитячий метод психології, і, звичайно, один з найдавніших. Адже ще наші предки, займаючись вихованням дітей, не поспішали покарати дитину, а розповідали йому казку, з якої ставав ясним сенс вчинку. Казки служили моральним і етичним законом, охороняли дітей від напастей, вчили їх життя. Знаючи, як казка впливає на життя людини, можна дуже багатьом допомогти своїй дитині. У нього є улюблена казка, яку він просить почитати знову й знову? Значить, ця казка зачіпає дуже важливі для дитини питання. Порадьтеся з психологом. Сеанси казкотерапії допоможуть вам зрозуміти, що приваблює дитину в сюжеті цієї казки, який з героїв подобається йому більше всіх, чому він вибирає саме цю казку. З часом пристрасть дитини до тієї чи іншої казці змінюється, і це означає, що малюк росте, розвивається і ставить перед собою нові життєві питання. Дослідження психологів показують, що в улюблених казках запрограмована життя дитини. "Скажи мені, яка твоя улюблена казка, і я скажу хто ти" - так перефразували відоме прислів'я психоаналітики. Батьки можуть освоїти казкотерапію і самостійно, але психологічне консультування, все одно, не завадить. Для м'якого впливу на поведінку дитини психолог підбирає спеціальні казки. Казки для казкотерапії підбираються різні: російські народні та авторські, спеціально розроблені психокорекційні і медитативні казки, і багато інших. Часто психолог пропонує малюкові скласти казку самостійно. Твір казок дитиною і для дитини - основа казкотерапії. Через казку можна дізнатися про таких переживаннях дітей, які вони самі толком не усвідомлюють, або соромляться обговорювати їх з дорослими. Через казку можна, наприклад, дізнатися про ставлення дитини-дошкільника до розлучення батьків.
А чи всім корисна казкотерапія?

Так, казкотерапія корисна всім. Є спеціальні лікувальні казки не лише для маленьких дітей, але і для підлітків і дорослих. Казка допоможе вирішити багато психологічних проблем. Не треба тільки вважати її порятунком від усіх бід. Це не чудодійні ліки, що допомагає за один прийом, а довга, завзята робота, ефект від якої буде видно з часом, але обов'язково буде. Звичайно, у казкотерапії є спеціальні умови при роботі з дітьми: дитина повинна чітко уявляти те, що існує казкова дійсність, відмінна від реального життя. Навичка такого розрізнення, зазвичай, з'являється у дитини до 3,5-4 рокам, хоча, звичайно, в кожному конкретному випадку важливо враховувати індивідуальні особливості психічного розвитку дитини.
Як вигадати лікувальну казку?

Перш ніж самостійно займатися казкотерапією, батькам варто почитати книги по цій методиці, як правильно самим складати казки. Якщо ви помітили, що у вашої дитини є якась емоційна проблема (наприклад, він гнівається, грубий, примхливий або агресивний), потрібно придумати казку, де герої, їхні пригоди і подвиги будуть допомагати вашому малюкові цю проблему вирішити. Спочатку, ми описуємо героя, схожого на дитину за віком і характером (придумана нами казка може навіть починатися зі слів: "Жив-був хлопчик, дуже схожий на тебе ..."). Далі, показуємо життя героя у казці так, щоб дитина сама побачив схожість зі своїм життям (адже казкотерапія - це індивідуальні казки для конкретної людини, треба щоб малюк міг бачити в головному герої себе). Потім, вигаданий нами герой потрапляє в проблемну ситуацію, схожу на реальну ситуацію дитини (він теж чогось боїться, відчуває себе самотнім і. Т. п.) і приписуємо герою всі переживання малюка (звичайно, за сюжетом повинно з'явитися багато можливостей і способів для подолання цих перешкод). Потім, казковий герой (а з ним і дитина) починає шукати вихід з положення, і, звичайно, знаходить його. Художні казки теж дуже корисні. Наприклад, дитині, люблячому прибрехати по дурницях, варто почитати казку "Заєць-хвалько", легковажному і пустотливих "Пригоди Незнайки", егоїстичному і жадібному маляті буде корисно послухати казку "Про рибака і рибку", а боязкому і полохливий - "Про боягузливому зайця ". У цьому випадку не варто явно вказувати на схожість героя з дитиною - малюк зробить висновки сам. Просто обговоріть казку разом. Тут прийдуть на допомогу майже всі методи арттерапії: кольоротерапія (можна малювати свої враження від казки), ігротерапія (придумати гру за казкою або інсценувати улюблений уривок), і навіть музикотерапія (підібрати мелодії підходять за настроєм того чи іншого сюжету). Це допоможе маляті краще засвоїти витягнутий з казки досвід, а батькам - краще зрозуміти свою дитину.

Форми роботи з казкою також багатобарвний і різноманітні, як саме життя. Абсолютно все, що нас оточує, може бути описано мовою казок. Якщо батьки зможуть правильно використовувати всі можливості казкотерапії, то нададуть своїм дітям неоціненну допомогу.

По-перше, дитина буде знати, що батькам небайдужі його проблеми.

По-друге, він зможе засвоїти таке життєве правило: "потрібно шукати сили для подолання труднощів у собі самому".

По-третє, казки показують, що безвихідних ситуацій не існує, вихід завжди є - треба тільки його пошукати.

А ще "походи" в казковий світ розвинуть уяву дитини, навчать вільно, не боячись небезпек, імпровізувати, дадуть йому чудове вміння використовувати для вирішення проблем чарівну силу творчості!